Загадкова та прониклива Агата Крісті

Розмови вигадані для того, щоб заважати людям думати.

Нещодавно мене захопила бурхливим потоком література з-під пера однієї чи не найуспішнішої та найвідомішої авторки детективних історій - Агати Крісті. Перед прочитанням першої книги я вважала, що це щось на кшталт сучасної Дар"ї Донцової. На щастя, я помилилась і ось який вже місяць поспіль я захоплено намагаюсь перечитати всю серію про Еркюля Пуаро. У чому ж криється така привабливість книг Агати Крісті? Не дарма ж примірники її книжок продавалися та й зараз продаються мільйонними тиражами по всьому світу. Це питання і спонукало мене до вивчення історії життя цієї, далеко не слабкої духом, жінки.
Отже, чому Агата Крісті така ж цікава, як і її персонажі?
1. Усі досягнення - від великої та образливої критики. Агата Крісті почала писати загадкові історії лише після того, як її старша сестра сказала, що в Агати немає здібностей до письменництва; сюжети кримінальних історій занадто заплутані і Агата просто не зможе зібрати їх докупи.
2. Крісті любила обдумувати сюжет майбутньої книги валяючись у своїй великій Вікторіанській ванні та жуючи яблука. Вона лишила цю звичку після того, як розчарувалась у тогочасних новітніх ваннах, сказавши лише, що хороших ванн тепер не роблять.
3. На питання, як вона встигає писати та видавати так багато хороших книжок, Крісті називала себе "a perfect sausage machine". Графік роботи був настільки щільним, що вона без вагань випускала по дві книжки щороку, одна з яких обов"язково виходила перед різдвяними святами і була помічена "Крісті на Різдво" (Christie for Christmas).
4. Агата Крісті допомогала розкривати злочини навіть після власної смерті. Один малюк помирав від нікому невідомої хвороби до того моменту, поки одна з медсестер не згадала сюжет одного з детективів Крісті, а саме "Вілла "Білий кінь"", де один з персонажів був отруєний побутовими пестицидами. Перевіривши кількість пестицидів в крові дитини, медсестра виявила, що їх рівень перевищує норму в 20 разів.Таким чином, медсестра врятувала дитину від неминучої смерті.
5. Агата Крісті з чоловіком були першими британцями, які спробували серфінг.
6. На додачу до своїх 66 детективних романів та 15 оповідань Агата Крісті залишила по собі 6 романтичних романів, виданих під псевдонімом Мері Вестмекотт. Це був її не єдиний псевдонім. Часто Агата надсилала свої роботи у видавництва під псевдо "Моносіллаба".
7. Один із найвідоміших персонажів романів Крісті - бельгійський слідчий Еркюль Пуаро - єдиний в світі вигаданий персонаж, якому New York Times присвятили некролог.

8. Другий чоловік Агати Крісті був археологом і вона частенько їздила з ним на розкопки та допомогала там як могла: систематизувала знахідки, складала докупи частинки розбитого посуду, вичищала їх. Одного разу вона пожалілась чоловікові, що їй треба було вивчати археологію, коли вона була ще дитиною, щоб ставши дорослою, вона була більш обізнаним та кваліфікованим помічником для свого чоловіка, на що він їй відповів:"Та ти розумієш,що на даний момент ти знаєш про доісторичні часи більше, ніж будь-яка жінка в Британії?!"

9. Під час Першої Світової вона працювала медсестрою у військовому госпіталі. Пізніше працювала в аптеці, тому добре розбиралася у отрутах, і багато вбивств в її книгах були скоєні саме за допомогою отрут.
10. Агата Крісті страждала дисграфією, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.
11. Браян Алдісс, знайомий Агати Крісті, якось розповів про її методи – «вона дописувала книгу до останньої глави, потім вибирала наймаловірогіднішого з підозрюваних і, повертаючись до початку, переробляла деякі моменти, щоб підставити його».

Такою цікавою людиною була славнозвісна Агата Крісті, не менш цікавими є і її історії. Тому раджу, закликаю та пропоную: читайте Агату Крісті, це саме те, що треба, якщо не хочеться думати про власні негаразди. Світ її книжок затягує, відволікає і зачаровує непересічними персонажами, цікавими сюжетами та виразним мовленням. 

Навіщо людям хоббі

Як якось сказав Бегбедер: "Кожній людині потрібно якесь хоббі". Не можу не погодитись, бо я ніколи не розуміла людей, які проводять весь вільний час перед комп"ютером і вважають, що слухання музики та перегляд фільмів - це хоббі. Я вважаю, що називатись хоббі по праву можуть лише ті справи, які хоч якось виділяють тебе з решти населення планети. Адже слухати музику та дивитись фільми - це хоббі для лінивих, для тих, хто не хоче розширювати власні горизонти, вчитись чомусь новому, пробувати себе та свої сили в різних видах діяльності.
Так-от, для чого взагалі будь-якій людині хоббі? Питання дуже цікаве та актуальне. Поряд із естетичним задоволенням, самовдосконаленням, захоплення мають ще й чисто терапевтичне значення. Саме хоббі допомагають боротись з негативними впливами навколишнього світу, зі стресами та депресіями, сприяють гармонійному розвитку особистості. Тому, все-таки, хоббі краще мати, ніж не мати:)

Особисто мені до душі більше творчі захоплення, різні види хенд-мейду, які потребують терпіння (якого мені в житті не завжди вистачає), креативності та ретельного обдумування. До списку моїх хоббі входять вишивання хрестиком, бісером, декупаж, в"язання, плетіння з газет, виготовлення листівок та прикрас, посткроссінг (про більшість своїх захоплень я писала раніше). Я обожнюю цей момент, коли ти доробляєш якийсь виріб, дивишся на нього і думаєш: "Невже я це зробила сама?!". Це дійсно круте відчуття, коли в твоїй голові з"являється якась ідея і ти панічно думаєш, як би її втілити в життя, як зробити так, щоб кінцевий результат не розчарував ні тебе, ні тих, з ким ти цієї ідеєю поділилась, як довести процес до кінця і стати можливо кращим, можливо вправнішим. Я людина, яка швидко захоплюється, максималістка, хочу вміти все і зразу, спробувати все, що потрапляє на очі. Звичайно, що одразу ти не можеш стати майстром в"язання чи декупажу, для цього треба пройти довгий шлях творчих мук, постійних думок та невдалих спроб. І, дякуючи своїй впертості та наполегливості (добре бути Тільцем :D), я не лишаю те, що я почала і тому я завжди вчусь, завжди пробую, завжди вдосконалюю себе та свої вміння в тому, що я вважаю цікавим та перспективним. У мене завжди багато задумок і мені жаль, що доба має лише 24 години, а гроші в гаманці мають властивість закінчуватись саме в той момент, коли тобі терміново треба якась стрічечка чи дуже гарний клаптик паперу.
Для мене хоббі - це, в першу чергу, відпочинок душі та голови від щоденних рутинних турбот, це моє, мій світ, яким я хочу поділитись з оточуючими за допомогою виготовлених мною речей. Те, що я вмію і можу зробити сама, а не купити у  більш талановитих людей - це і є моє багатство. Завдяки своїм хоббі, я відчуваю, як з кожним новим звершенням я стаю багатшою, духовнішою, сильнішою.
Отже, якщо ви досі не маєте уявлення, що для вас може стати захопленням на все життя, ось мої вам поради:
Кожна людина, незалежно від статі, має якийсь талант від природи. Ці задатки  треба знайти в собі і їх розвивати. Не поділяйте хоббі на чоловічі та жіночі, бо це буде помилкою. Не раз в рукодільних магазинах я зустрічала чоловіків, які з не меншим захватом вибирали бусінки, ниточки, крючечки, ніж жінки. Більше того, маю наочний приклад свого тато, який залюбки в"язав :) Подумайте, чим ви захоплювались в дитинстві, можливо ви вже давно обрали заняття собі до душі і просто забули про нього. Особисто мені всі хоббі прийшли у спадок від мамулі, яка і зараз підтримує мене у всіх моїх починаннях і сама не пасе задніх, а шукає все нові форми вияву своєї творчої натури.
Продумайте наперед скільки часу ви хочете і можете присвячувати своєму захопленню, скільки коштів ви можете на нього витратити. Це також важливі фактори при виборі хоббі для вас. Скажу, що все, що пов"язане з рукоділлям зараз коштує шалених грошей і тому іноді хочеться спробувати щось, але це настільки затратно, що не кожен собі дозволить. А хоббі має приносити задоволення, а часом навіть прибуток, а не лише тягнути з вас гроші. Тим більше, якщо ви не впевнені, що у вас вийде зробити саме те, що ви задумали, то гроші просто вилетять в трубу.
Крім того, треба оцінити доступну для вас територію, бо на власному досвіді я переконалась, що рукоділля потребує багато місця. Кожна майстриня мріє про окрему кімнату, а то навіть і квартиру, де можна спокійно працювати, не створюючи клопоту іншим членам родини і складати свої запаси. Це вічна проблема, тому перш за все, облаштуйте собі робоче місце, де вам буде зручно розкласти все, що потрібно для роботи.
І, звичайно ж, постарайтесь побільше дізнатись про той вид творчості, який вам "заочно" до душі. Зараз існує купа різних форумів, майстер-класів та сайтів, де збираються люди, які люблять щось робити руками; там ви можете почитати та проконсультуватись з досвідченими майстрами на рахунок вашого майбутнього хоббі.

Надіюсь, ці поради вам стануть в нагоді і спонукатимуть до пошуку нових ідей, шляхів самовдосконалення та самореалізації.
Цінуйте кожен момент життя, не витрачайте його на дрібниці, краще навчіться чому новому та здивуйте своїх рідних та друзів своєю багатогранністю.