Авангардний лірик Борис Віан і його "Піна днів"

Включайте цю музику і читайте далі :)



Борис Віан - це паззл, який складається з багатьох деталей: джаз, проза, лірика, музична критика, драматургія, переклад, сценарії, кіно. Це все про нього про видатного, хмм навіть не знаю як сказати кого, чи то письменника чи то актора, чи то музиканта. Ну значить будемо говорити "талановита особистість". Я люблю таких різнопланових людей, бо вони доводять, що якщо талант є, то він проявляється у всьому.
Свій літературний шлях (бо поговорити я хочу якраз про його книгу) він починав з поезії, а за прозу взявся лише в 1942 році. У 1946 році друком вийшов його роман "Піна днів", який по праву вважається одним із найглибших та найсильніших творів письменника. На жаль, за життя Віана не визнавали читачі, а його романи друкувались маленькими тиражами і не пророчили світової слави авторові. Але доля зглянулась над Віаном аж після його смерті, коли незаслужено забутого письменника згадали студенти кінця 50-х-початку 60 років, коли його слова стали гаслами їхніх протестів. Молодь визнала у Віані великого мислителя та ідола,який висловлював у своїх творах саме те, що хвилювало тогочасних юнаків та дівчат, він критикував та іронізував над "дорослим" життям, закликав вийти за рамки, створені суспільством, вдихнути на повні груди. Поступово Віан отримав також визнання літературних критиків.
Та й ви знаєте, це не просто так! Бо насправді ж "Піна днів" - це непересічна історія кохання молодих та незіпсованих суспільної мораллю людей. Не буду спойлерити, але це книга, яка спершу заставила мене думати "ЩО ЦЕ ТАКЕЕЕЕ І ЯК ЙОГО ДОЧИТАТИ?!", бо мені невластиво лишати книги недочитаними.
На перших сторінках це здавалось набором аллюзій та метафор, але потім я зрозуміла, про що йдеться. Прочитавши, я можу сказати, що це все дійсно мало сенс: і мишка - подружка, і лілія в легенях коханої жінки, і приватне сонце в квартирі для двох... Це все справді має значення і без цих тонких алегорій та персоніфікацій ця книга не мала би жодної цінності в багатотомному літературному світі. Але, дякую Віану за цю, з одного боку, абсурдну нісенітницю, а з іншого боку, відображення справжнього людського світу, за прекрасні образи та красномовний символізм, який підкориться не кожному читачеві, за ці суперпоказні імена другорядних героїв, які так чудово характеризують і нашу з вами реальність (маю на увазі доктора Д`эрьмо, секретарку Шлюху і т.д. *читала в російському перекладі, тому в українському варіанті перекладу ці імена можуть бути  інакшими). Крім цього, Віан - це особлива, ні з чим незрівнянна мова, безперечно вдала гра слів, постійні аналогії, буквальне тлумачення фразеологізмів, що без сумніву додає клопоту перекладачам :)
 Таке могла написати лише людина з уявою, тонкою душевною організацією та своїм розумінням стану речей. А прочитати, зрозуміти, отримати задоволення і ще місяць ходити осмислювати прочитане - це ваше завдання на літо;)

До речі, на скільки я знаю, цього року буде чергова екранізація "Піни..", тому я раджу скоренько прочитати книгу та чекати релізу фільму, бо якщо спершу подивитесь, читати не будете, по собі знаю.

10 книжок, що дарують оптимізм і впевненість у майбутньому

1. Ренсом Ріггз "Дім дивних дітей"

Інтригуюча історія, непересічний сюжет американського сценариста та письменника Ренсома Ріггза, що зацікавила навіть Голлівуд!
Таємничий острів. Покинутий дитячий притулок. Після жахливої ​​смерті улюбленого дідуся, головний герой опиняється в загадковому місці, де його дідусь провів дитинство і про яке дуже багато розповідав дивного. Підліток знаходить руїни старого будинку і з`ясовує, що тут жили дуже дивні діти. Він починає розуміти, що на цьому відлюдному острові діти опинилися невипадково - їх здібності були дійсно неймовірними і часом навіть небезпечними!
Будинок давно зруйнований і це штовхає підлітка на авантюри, до яких він абсолютно не схильний.
Захоплююча книга, небанальний сюжет, є над чим замислитись.
Книга проілюстрована унікальними старовинними фотографіями, які додають книзі достовірності та автентичності. Принаймні я переглянула їх в інтернеті та прочитала історію кожної з них.

2. Марі Од-Мюрай "Oh, Boy!"

Чудесна книга однієї з найпрекрасніших письменниць сучасної Франції Марі Од-Мюрай.Обожнюю книжки про дітей/підлітків для дітей/підлітків. Це моя слабкість. Здавалось би у зовсім дитячій книжці підняті ну дуже дорослі теми: сирітство, гомосексуалізм, втрата близких людей, тяжка хвороба... Тут ми спостерігаємо період становлення особистості, зв"язок дорослішання з складними життєвими обставинами. Книга, незважаючи на всі серйозні питання, дуже оптимістична і дає надію, що навіть у найскрутнішому становищі на допомогу можуть прийти ті люди, від яких цього зовсім не очікуєш.

 

















3. Деніел Кіз "Таємнича історія Біллі Міллігана"

Історія реально існуючої особи, яка страждає психічним захворюванням, що називається синдром множинноЇ особистості. Це хлопець, в якому вміщується 24 особи, з абсолютно різими темпераментами, характерами, самооцінкою, рівнем IQ, навіть вимова різна й таланти. Захоплива історія, якщо почнете читати, вас затягне по вуха.
Говорити в чому оптимізм цієї історії не буду, це варто прочитати і зрозуміти самому. Скажу одне,  будь-яка людина може врятувати себе сама, якщо захоче, звісно :)

4. Річард Бах "Чайка на ім"я Джонатан Лівінгстон"

Повість-притча американського письменника Річарда Баха. Тут йдеться про молодого самця чайки, який навчився літати, а головна ідея присвячена самоудосконаленню і самопожертвуванню. Це книга, після прочитання якої в найординарніших людей за спиною виростають крила, а безкрайнє небо можливостей та ідей закликає до дій. Я стикалася з думкою, що ця книга - це звичайна собі казочка для діток, щоб вчились мріяти та йти до мети. Але ж, друууузі, може це і схоже на казку, але тут явно прослідковується алегорія на людське життя. Хто цього не зрозумів, - або вам треба перечитати ще раз або вам, на жаль, не дано зрозуміти цю натхненну та розумну повість.

5. Ерленд Лу "Мулей"

Здавалось би, така наївна книга, але ні. Змушує оцінити власне життя, ніби збоку, подумати, що б ми робили на місці головної героїні, як вчинили б. Така трагічна зав"язка, але це не доводить до залитої сльозами подушки, навпаки, мені здається, що книга трохи іронічна або навіть, я б сказала, цинічна (в хорошому значенні слова). Меседж такий: щоб не сталось, завжди є куди рухатись далі і для кого жити!
Читати тим, хто не може вилізти з депресії, втрачає віру в себе з кожним днем.

 


















6. Гордер Юстейн "Апельсинова дівчина"

Така суто норвезька книжка від імен до атмосфери . Мені таке дуже подобається. Це як пити какао в морозний день і дивитись "Щоденник Бріджет Джонс". Скандинавська література - це те, що треба, щоб отримати справжнє задоволення від читання.
Рекомендую, книга, що дає надію і обриває її одночасно. Заставляє задуматись і радіти тому, що відбувається з тобою зараз.

7. Теодор Драйзер "Дженні Герхардт"

 Класика американської літератури. Це прекрасна історія кохання простої дівчини Дженні й багатенького Лестера. Книга про здатність пожертвувати собою заради сім"ї, відданість, жіночність, яка споконвіку закладена в жінку самою природою та патріархальними традиціями. Це історія дівчини, яка вміє поставити цілі інших, а особливо цілі свого чоловіка вище, ніж власні. Сучасним жінкам в пору тотальної емансипації та чоловіконенависництва варто прочитати і переглянути свою позицію щодо призначення жінки. 

8. Артур Хейлі "Аеропорт"

Роман-бестселлер американського автора, який розповідає історію вигаданого аеропорту ім. Лінкольна. Настільки динамічні, хвацько закручені сюжети я зустрічаю нечасто, а тому дуже ціную. Саме ця читається на одному диханні, тримає в напруженні від початку й до кінця. Крім того, що це роман ніби-то в стилі екшн, навіть, я б сказала, роман-катастрофа, автор представляє людську натуру у всій красі, хоча Хейлі спеціально не займається психологією душ. Він має свій неперевершений стиль викладу,  тут ви не знайдете занудства про філософію буття чи аналізу психологічних станів тих чи інших персонажів чи незрозумілих підтекстів, тут сухо, чітко, зрозуміло описані події, а як їх оцінювати, - це вже ваша справа. 

9. Чарльз Діккенс "Девід Копперфільд"

Мені дуже імпонує манера письма великого метра не лише англійської, але й світової літератури Діккенса. Він так не поспішаючи, плавно переносить читача у світ свого твору, що ти навіть не помічаєш, як тебе затянуло, ніби у трясину :) 
Роман описує життя Девіда Копперфільда від раннього дитинства і до зрілого віку. Це один із "найсерйозніших" (тобто найменш гумористичних) романів письменника. Багато обставин, описаних в книзі дають нам можливість судити про її автобіографічність.Багато людей вважають цей роман одним з найкращих у творчості Діккенса. Можливо це і не так, але це чудовий роман-виховання, сповнений описів дуже життєвих характерів. Читаючи книгу, забуваєш, що читаєш, здається, що живеш разом з персонажами.

10. Lisa Jewell "Thirty-nothing"

Досить банальна історія друзів дитинства, які не можуть визнати своїх почуттів одне до одного. Так і мучаються аж поки тридцятка не звалюється на них обох. Тут і починається вся історія :)
А історія дуже весела, експресивна і не схожа на більшість "любовних романчиків" для тьотічок з доооовгими рожевими нігтями. Це любовна історія, розказана без сентиментальності, несуттєвих дрібниць, насмішливо та енергійно. "Thirty-nothing" чимось невловимим нагадує роман Філдінг про Бріджет Джонс.
Весела, легка, романтична книжка, яка викликає посмішку і хороший настрій.